От така х%йня малята Вчора поспілкувалася з знайомими з Керчі. Правда останні місяці буремних та трагічних подій у Києві нас віддалили настільки, що курвіметр моїх знайомих відніс Київ і мене за океан, десь до північного району нью-йоркського округу Манхетена Гарлему США. Де всі виключно бандити, хаос, та підноси з «бЕндерами».
Багато сил я докладала, щоб впевнити в зворотному, або окреслити рамки грабунку та бандитизму виключно в кодлі Межигір’я, мені нічого не вдавалося. Кажу чесно, кришу зносило від «контраргументів» і я майже втрачала свідомість, бо вони не першокласники, а з двома дипломами доволі шанованих навіть у світі ВНЗ та не рядовими посадами в держустановах. Насправді дуже гарні люди, але яких я не впізнала через якихось п’ять місяців промивання мозку російськими телеканалами.
Після того, як вони мені заявили, що в президента овоща була гарна зарплата і він все це міг купити саме за неї (а вони слідкували за тв екскурсією) сили мої скінчилися боротися з зомбі.
Але перед цим я якось звернулась до них по фінансову підтримку поранених на Майдані та хоч якось показувати публічно своє ставлення до режиму бандитів в Україні, яки за їх же словами, «грабують так, що вже п’ятиповерхові будинки думають як у дворі дерев’яні туалети побудувати, бо дома води вистачає, і то з набраних бутилів, щоб змивати унітаз раз на день». Вони мені відмовили, дослівно, «Київ далеко!». Все, крапка.
Та вчора трапилося неймовірне. Курвіметр знайомих полагодився, видається остаточно, і ближчого міста ніж Львів та Київ з учорашнього вечора в них немає. Отакої.
То що ж трапилося?
Нафотогрувавшись з зеленими невпізнаними чоловічками та ряженими «казаками», яких було в перші дні не так вже і багато, наче з екзотичними тваринами, вирішили мої знайомі якось запросити «визволителів» від «бЕндерівських гангстерів» у гості та потім пожалкували.
Та все по порядку. Тож гості прибули, благо в моїх друзів дуже шикарний дім а не один. Наїдків за хмарно, замість стекло мою коньяк та гарна українська горілка, шашлички, все чин по чину та екскурсія по дому. Гості клацають язиками , хвалять доброго хазяїна та хазяйку, навіть до шухляд заглядають. Особливо вразило, що є навіть сауна та літній басейн.
Тож сидять п’ють, гуляють, співають « ой мароз мароз не морозь меня…» та «этот день победи порохом пропах…» . Між цими радощами кишково-шлункового тракту та промитого мозку аж до абирваглу, трохи по трохи, напившись в «стельку» «визволители» говорять, що вони тут назавжди, козаки будуть підтримувати «порядок на своїй территории», а зелені чоловічки є армією Крима, який тут і оселяться в «в хороших квартирах, которых пока нет, но будут через месяц, от силы два». Саме в цьому місці довга пауза, а потім знайомий каже, чи не можу я йому допомогти та знайти адресу для тимчасового проживання «луТше во Львое, но можно и в Киеве, там где берут на полное довольствие «беженцев»(!)».
Я в шоці, це ж з якого бодуна ти «беженец», якщо так вітався з, «визволителями»?
Пояснення фінамінальне- « после того, что мы услишали, мы их боимся, и кажется им понравился наш дом, они у нас остановлись». Кажу, що означає «остановились», попроси на вихід. Пауза, «не могу, боюсь провокаций». Тож другий день годують, співають, вже й танцюють проти власної волі.Купують їжу за їх вподобанням та проклинають себе за трусіть.
Як виявилося там справді срочники з дуже бідних районів Росії, (казаки з краснодарського краю), яким пообіцяли за втримання плацдарму на чужій території, море вільних та гарних будинків, квартир біженців та назавжди сонце, море та цілюще повітря, а також купу трофеїв тих самих біженців. Тож що їм залишиться вже вирішуватимуть вони самі в міру своєї жадібності, але не зараз, а коли пройде «разгромнопобедный референдум».
А ще повідомили, що жодну квартиру, дім та будь що продати зараз буде не можливо, заборона «вызволителей», «потому, что все сначало нужно проинвентризировать, национализировть, зарегестировать по росийскому законодательству, согласовать с Роспотребнадзором (я так розумію з онищенком) только потом все проверив, а честно ли заработано имущество, можно будет оформлять право собственности).
Після цього курвіметр остаточно полагодився і як виявилось, найближчим містом до Керчі став Львів!
На мою пропозицію «Боротися та не здаватись», відповідь була звичайних бідолаг, яки втратили рожеві окуляри «А что думает ваше правительство? А где ваш хваленый «правый сектор» и ваша «самооборона»?»
Прийшлося відповісти « Наше думає про нас, а про що думає «ваше» ви вже знаєте!»
Але ж, що вони будуть робити з цим полагодженим курвіметром зараз, коли купа зелених та ряжених озброєних(!) чоловічків бігає по їх домівці з купою своїх курвіметрів зламаних та з описами майна вони не знать бо лячно.
Знайомим тепер я відмовила, бо саме вони дозволили те, що сталось, бо коли вбивали кращих з кращих України на Майдані та по всій країні, найближче до них була Москва!
Вибачайте.
ПиСи
Також друзі повідомили, що як курорт навряд чи буде Крим розвиватись, бо «казаки» сказали, що це буде «их дом, где хочется покоя от толп туристов. Разве, что немножко (на сколько именно немножко не пояснили).
© Ukrainka